3 июня 2020
Выпускники-политологи МГЛУ гр. 2-16-1 вышли на финишную прямую. Уже позади сессия. Впереди только государственные экзамены и защита диплома. И среди уже сданных - экзамен по украинскому языку. В течение 3,5 лет ребята, кто с большим энтузиазмом, кто с меньшим, овладевали языком и достигли в этом деле каждый своих успехов. Мне как преподавателю приятно говорить о том, что действительно горжусь своими студентами. Лично от меня, конечно, зависело многое, чтобы заинтересовать, “сломать” первичное негативное отношение к перспективе изучать язык не очень дружественного (как на сегодня) народа, убедить вас в том, что язык в конце концов ни в чем не виноват! И мне это удалось. Но мои заслуги, пожалуй, на этом и завершаются, потому что в дальнейшем все зависело исключительно от вас самих и ваших собственных усилий. Без вашего желания, без ваших душевных, духовных и физических вложений ничего бы вы не достигли, поскольку заниматься исключительно в аудитории и не тратить время дополнительно за ее пределами было бы мало для изучения любого языка на должном уровне, когда уже умеешь “подхватить” любую тему, говоришь свободно и без акцента, “не выискиваешь” в голове нужное слово. (И хорошо, если оно там найдется, а если в свое время не выучил?) Хочу сказать большое спасибо вам за те три с половиной года, которые мы провели вместе. Да, были разные моменты — и веселые, и грустные, когда кто-то начинал пропускать занятия, а потом долго не выполнял домашние задания (с этим, пожалуй, сталкивается каждый преподаватель). Не обходилось и без “нотаций” и “морали” с моей стороны. Но меня слышали, ко мне прислушались и делали выводы. За что благодарна каждому отдельно. Наше общение по праву можно назвать сотрудничеством, которое заключалось в совместных экскурсиях, походах в театр и музеи, посещении Национального культурного центра Украины в Москве, участии во Всероссийском конкурсе на лучшее чтение поэтических произведений Тараса Шевченко, проведении различных мероприятий и встреч с украинцами Москвы. И всегда вы были на высоте! За что я вам тоже безмерно благодарна. А еще вы никогда не отказывались принять участие в конкурсах и всевозможных научных конференциях. Находили для этого время и внутренние ресурсы. И за это вам очень благодарна. На память об этих годах осталась целая куча фотографий и информаций на сайте МГЛУ, которые свидетельствуют о нашей насыщенной студенческой жизни. Уверена, что время от времени каждый из нас с удовольствием их будем пересматривать. И напоследок. Традиционно сложилось, что каждый раз, прощаясь, я вам говорила "Хай щастить!”. Поддержу эту традицию и сейчас: “Хай щастить вам в усьому в подальшому житті. І хай завжди в душі вам буде тепло і сонячно!” Навсегда ваша — Ассоль Алексеевна.
Лист-подяка моїм студентам!
Випускники-політологи МДЛУ гр. 2-16-1 вийшли на фінішну пряму. Вже позаду сесія. Попереду державні іспити й захист диплома. І серед уже складених — іспит з української мови. Протягом 3,5 років хлопці та дівчата, хто з більшим ентузіазмом, хто з меншим, опановували мову і досягли в цій справі кожен своїх успіхів. Мені як викладачеві приємно говорити про те, що дійсно пишаюся вами, моїми студентами. Власне від мене, зрозуміло, залежало багато, аби зацікавити, “зламати” первинне негативне ставлення до перспективи вивчати мову не дуже дружнього (як на сьогодні) народу, переконати вас в тому, що мова врешті решт не винна! І мені це вдалося. Але мої заслуги, мабуть, на цьому і завершуються, бо надалі все залежало виключно від вас самих та ваших зусиль. Без вашого бажання, без ваших душевних, духовних і фізичних вкладень нічого б ви не досягли. Не секрет, що займатись виключно в аудиторії та не витрачати час додатково поза її межами було б замало для вивчення будь-якої мови на належному рівні, коли вмієш “підхопити” будь-яку тему, говориш вільно і без акценту, “не вишукуєш” в голові потрібне слово. (І добре, якщо воно там знайдеться, а якщо свого часу не вивчив?) Хочу красно подякувати вам за ті три з половиною роки, які ми провели разом. Так, були різні моменти — і веселі, і сумні, коли хтось із вас починав пропускати заняття, а потім довго не виконував домашні завдання (з цим, мабуть, стикається кожен викладач). Не обходилося й без “нотацій” і “моралі” з мого боку. Але ви мене чули, до мене прислухались і робили висновки. За що вдячна кожному окремо. Наше спілкування можна назвати співпрацею, яка полягала у спільних екскурсіях, походах до театру та музеїв, відвіданні Національного культурного центру України в Москві, участі у Всеросійському конкурсі на краще читання поетичних творів Тараса Шевченка, проведенні різних заходів і зустрічей з українцями Москви. І завжди ви були на висоті! За що я вам теж безмежно вдячна. А ще ви ніколи не відмовлялися взяти участь у конкурсах і наукових конференціях. Знаходили для цього час і внутрішні ресурси. І за це вам дуже вдячна. На згадку про ці роки залишилася ціла купа світлин та інформацій на сайті МДЛУ, які свідчать про наше насичене студентське життя. Впевнена, що ми всі час від часу з задоволенням їх будемо переглядати. І наостанок. Традиційно склалося, що кожного разу, прощаючись, я вам говорила “Хай щастить!”. Підтримаю цю традицію і зараз: “Хай щастить вам в усьому в подальшому житті. І хай завжди в душі вам буде тепло і сонячно!” Назавжди Ваша — Ассоль Олексіївна.
МГЛУ
