Встреча с первокурсниками

24 сентября 2019
Не будем утаивать тот факт, что изначально перспектива изучать украинский как второй иностранный ни у кого из студентов (за очень редким исключением) не вызывает восторга. Первая причина тому заключается в том, что украинский большинство не считает иностранным. Некоторые даже доказывают, что это диалект русского языка. И конечно, глубоко ошибаются. Украинский — такой же самодостаточный и притом один из трех (наравне с французским и итальянским) самых благозвучных и красивых языков в мире!
Вторая причина в изначальном отрицании — сложившаяся неблагоприятная политическая обстановка между нашими странами. И как ни парадоксально, именно это в будущем может «сослужить хорошую службу» для переводчиков, знающих и русский, и украинский, поскольку знания языка на разговорном уровне в переговорах не всегда может быть достаточно. Грамотность еще никто, как говорится, не отменял. А потому нужно очень хорошо потрудиться, чтобы уверенно потом сказать: «Я знаю украинский в совершенстве!»
Студенты, которым выпал жребий изучать язык соседней страны, всегда и без исключения очень переживают по этому поводу. Поэтому мы решили с девчонками познакомиться заранее и попытаться их успокоить. Мы — это преподаватель украинского языка в МГЛУ А.А. Овсянникова и студенты 4 курса, которые вот уже три года изучают украинский и уже давно не считают это несправедливостью или наказанием.
Старшекурсники поделились своими переживаниями, когда в свое время узнали о перспективе изучать украинский. И в этом все были одинаковы. Но в процессе изучения они нашли очень много плюсов и преимуществ.
Постепенно пришло понимание того, что украинский совершенно не так прост и понятен, как кажется на первый взгляд. И в нем действительно есть что изучать. Оказалось, что русский и украинский не очень похожи не только на уровне лексики (хотя достаточно большой ее процент совпадает), но и на грамматическом. А особую сложность составляют падежные окончания, которые для некоторых до сих пор, спустя три года, еще представляют определенную сложность. К тому же, изучая украинский, вы изучаете белорусский (лексических совпадений 86%) и в некотором роде польский. Тут, конечно, нужно будет поработать (в первую очередь над произношением), но процентное лексическое совпадение тоже достаточно большое — 70%.
А солько в украинском языке необыкновенных  по своей красоте слов! А сколько языковых нюансов, в которых можно разобраться только если начинаешь чувствовать язык.
Ко всему прочему, учебный процесс у нас проходит не только в Центре украинистики. Уже стало доброй традицией ходить в московские музеи, где можно узнать об украинцах, в разное время проживающих в Москве, по «украинским местам» столицы, где установлены памятники известным украинцам или где они похоронены, по улицам, имеющим украинские названия, и т. д.
К нам приходят историки и переводчики, общественные деятели и деятели культуры, владеющие украинским. А потому эти встречи обогащают студентов не только духовно, но и являются хорошей языковой практикой.
Вот об этом всем четверокурсники и рассказали тем, кто еще даже не представляет, каким может быть увлекательным и интересным процесс изучения украинского.
И как нам показалось, у девчонок-первокурсниц стало на душе немного спокойней, а будущее теперь им рисуется не таким уж мрачным и бесперспективным. Они признались, что с большим удовольствием будут посещать все мероприятия, которые будут проходить в Центре украинистики еще до того, как начнется непосредственно их процесс обучения языку.


Зустріч із першокурсницями

У Центрі україністики МДЛУ відбулася зустріч студентів 4 курсу ІМВСПН, які вивчають українську мову, з першокурсницями факультету перекладу.
Не будемо приховувати той факт, що спочатку перспектива вивчати українську як другу іноземну ні в кого зі студентів (за дуже рідкісним винятком) не викликає захвату. Перша причина полягає в тому, що українську мову більшість не вважає іноземною. Дехто навіть доводить, що це діалект російської мови. І звісно, глибоко помиляються. Українська ‒ така ж самодостатня і притому одна з трьох (нарівні з французькою та італійською) найбільш наймилозвучніших і найкрасивіших мов у світі!
Друга причина полягає у несприятливій політичній обстановці між нашими країнами. І як не парадоксально, саме це в майбутньому може стати доброю нагодою для перекладачів, які знають і російську, і українську, оскільки знання мови на розмовному рівні в перемовинах не завжди може бути достатньо. Грамотність ще ніхто, як то кажуть, не скасовував. А тому потрібно дуже добре попрацювати, щоб впевнено потім сказати: Я знаю українську досконало!»
Студенти, яким випав жереб вивчати мову сусідньої країни, завжди і без винятку дуже переживають з цього приводу. Тому ми вирішили з дівчатами познайомитися заздалегідь і спробувати їх заспокоїти. Ми — це викладач української мови в МДЛУ А. О. Овсянникова та студенти 4 курсу, які ось уже три роки вивчають українську і вже давно не вважають це несправедливістю або якимось покаранням.
Старшокурсники поділилися своїми переживаннями, коли свого часу дізналися про перспективу вивчати українську. І в цьому всі були однакові. Але в процесі навчання вони знайшли дуже багато плюсів і переваг.
Поступово прийшло розуміння того, що українська зовсім не така проста і зрозуміла, як здається на перший погляд. І в ній дійсно є що вивчати. Виявилося, що російська та українська мови не дуже схожі не тільки на рівні лексики (хоча досить великий її відсоток збігається), але і на граматичному. А особливо складно відмінювати іменники. Для декого зі студентів і досі, за три роки навчання, цей процес виявляється складним.
Серед плюсів назвемо той факт, що вивчаючи українську, ви вивчаєте заразом білоруську (лексичних збігів 86%) і польську. Тут, звичайно, потрібно буде попрацювати (в першу чергу над вимовою), але процентний лексичний збіг теж чималий — 70%.
А скільки в українській мові незвичайних за своєю красою слів! А скільки мовних нюансів, в яких можна розібратися тільки якщо починаєш відчувати мову.
До того ж, навчальний процес у нас проходить не тільки в Центрі україністики. Вже стало доброю традицією ходити в московські музеї, де можна дізнатися про українців, що в різний час проживали в Москві, ходимо по "українських місцях" столиці, де встановлені пам'ятники відомим українцям або де вони поховані, а також вулицями, що мають українські назви, тощо.
До нас на заняття приходять історики та перекладачі, громадські діячі та діячі культури, які володіють українською. А тому ці зустрічі збагачують студентів не лише духовно, а й є гарною мовною практикою.
Ось про це все четвертокурсники і розповіли тим, хто ще навіть не уявляє, яким може бути захоплюючим і цікавим процес вивчення української.
І як нам здалося, у дівчат-першокурсниць стало на душі трохи спокійніше, а майбутнє тепер їм малюється не таким похмурим і безперспективним. Вони зізналися, що з великим задоволенням відвідуватимуть усі заходи, які проходитимуть у Центрі україністики ще до того, як розпочнеться безпосередньо їхній процес вивчання мови.



Возврат к списку

Система Orphus