18 июня 2023
Вот и подошёл к концу ещё один семестр обучения. Как и все предыдущие, мы, преподаватели, старались сделать все возможное, чтобы для наших студентов, изучающих языки стран СНГ и ближнего зарубежья, он был интересный, насыщенный событиями и остался в памяти яркими воспоминаниями.
Мы вместе посещали московские музеи и театры, принимали участие в фестивалях национальных культур, в международных конференциях и круглых столах, которые проходили как в стенах родного вуза, так и в других регионах, организовывали и проводили концерты (и это одна из самых ярких страниц студенческой жизни), проводили открытые уроки, встречались с интересными людьми разных национальностей и профессионалами своего дела.
Красивым завершением семестра для студентов 3 курса (политологов) стало посещение Московского театра «Сфера». Ребята уже всей душой полюбили этот театр и всегда с радостью откликаются на предложение посмотреть здесь очередную постановку.
Выбор спектакля «Обыкновенная история» по одноимённому произведению Ивана Гончарова в постановке Александра Коршунова был не случаен. Об Иване Гончарове зашёл разговор во время занятий, когда студенты делали презентации о своих любимых писателях и произведениях. Этот круг настолько был широк и разнообразен, что со временем мы пошли дальше и решили поискать переводы любимых произведений на украинский язык, который ребята изучают как второй иностранный. И даже провели литературный вечер по этому поводу. Но вернёмся к истокам, как говорится.
Если тема интересна, то почему в неё не углубиться? Тем более, когда есть такая возможность. И сделать это мы решили с помощью театра. Почему бы не посмотреть сценический вариант любимого произведения?
Спектакль уже около пяти лет в репертуаре театра. Частично поменялся актёрский состав, в основном, молодёжный, но старшее поколение все так же «отрезвляет» юных и горячих, рассказывая о жизни как она есть. О жизни, в которой нет любви, но есть расчёт, нет дружбы, но только деловые отношения, и где каждый сам за себя. О жизни, в которой нет места ни романтике, ни стихам. И какова реакция молодёжи? Правильно! Не верят! Ровно до того момента, пока сами не сталкиваются с предательством, изменой и т.д. А разочарование под час ломает. Выживают только наисильнейшие духом.
У молодого актёра Никиты Вашидзе был премьерный показ в роли Саши Адуева. Молодой, живой, с огнём в глазах, верящий в любовь и в дружбу. Громкий, звонкий. Но постепенно не при помощи дяди (Дмитрий Ячевский), который объясняет неопытному юнцу о жизни как она есть, и уже обжёгшись и в любви, и в дружбе, глаза его тускнеют («Блеску в глазах много ‒ туго тебе здесь придётся»). И«разумная деятельная толпа» петербургского света делает своё дело ‒ юноша теряет веру в любовь, в дружбу, в честность. А там и про матушку уже забывает, и про первую любовь Сонечку, которая осталась в деревне и которой клялся в вечной любви, и сам предавать других начинает... Одним словом, рассудок берет верх над чувствами.
Наша молодёжь сама сделает выводы ‒ что хорошо, а что плохо, и где та грань добра и зла, за которую нельзя (или можно? нужно?) переступать. Уверена, что наши студенты считали всё правильно. Об этом мы ещё с ними обязательно при случае поговорим. Успели только обменяться первыми эмоциями. Спектакль им понравился. Значит, у нас впереди ещё не один театральный вечер.
Что у нас в планах? Во-первых, продолжить смотреть спектакли по любимым произведениям. Во-вторых, продолжать проводить литературные вечера, на которых будем читать произведения своих любимых авторов на разных языках ‒ славянских, тюркских, романских и т.д. Будем сопоставлять, сравнивать, искать совпадения, анализировать переводческие приёмы и т.д. Одним словом, у нас впереди ещё очень много всего интересного и познавательного.
Да, если вы в Москве и не видели ещё «Обыкновенную историю» в «Сфере», советуем обязательно её посмотреть.
Чи така вже звичайна «Зичайна історія»?
Ось і добіг кінця ще один семестр навчання. Як і всі попередні, ми, викладачі, намагалися зробити все можливе, щоб для наших студентів, які вивчають мови країн СНД і ближнього зарубіжжя, він був цікавий, насичений подіями і залишився в пам'яті яскравими спогадами.
Ми разом відвідували московські музеї і театри, брали участь у фестивалях національних культур, у міжнародних конференціях і круглих столах, які проходили як у стінах рідного вишу, так і в інших регіонах, організовували і проводили концерти (і це одна з найяскравіших сторінок студентського життя), проводили відкриті уроки, зустрічалися з цікавими людьми різних національностей і професіоналами своєї справи.
Красивим завершенням семестру для студентів 3 курсу (політологів) стало відвідування Московського театру «Сфера». Студенти вже всією душею полюбили цей театр і завжди з радістю відгукуються на пропозицію подивитися тут чергову постановку.
Вибір вистави «Звичайна історія» за однойменним твором Івана Гончарова в постановці Олександра Коршунова був не випадковий. Про Івана Гончарова зайшла розмова під час занять, коли студенти робили презентації про своїх улюблених письменників. Це коло настільки було широке й різноманітне, що з часом ми пішли далі й вирішили пошукати переклади улюблених творів українською мовою, яку студенти вивчають як другу іноземну. І навіть провели літературний вечір із цього приводу. Але повернемося до витоків, як то кажуть.
Якщо тема цікава, то чому в неї не заглибитися? Тим більше, коли є така можливість. І зробити це ми вирішили за допомогою театру. Чому б не подивитися сценічний варіант улюбленого твору?
Вистава вже близько п'яти років у репертуарі театру. Частково змінився акторський склад, в основному, молодіжний, але старше покоління все так само «повертаю до тями» юних і гарячих, розповідаючи про життя як воно є. Про життя, у якому немає любові, але є розрахунок, немає дружби, але тільки ділові стосунки, і де кожен сам за себе. Про життя, у якому немає місця ні романтиці, ні віршам. І яка реакція молоді? Правильно! Не вірить! Лише до того моменту, поки самі не стикаються зі зрадою тощо. Як відомо, розчарування під час ламає. Виживають тільки найсильніші духом.
У молодого актора Микити Вашидзе був прем'єрний показ у ролі Саші Адуєва. Молодий, живий, із вогнем в очах, що вірить в кохання і в дружбу. Гучний, дзвінкий. Але поступово не без допомоги дядька (Дмитро Ячевський), який пояснює недосвідченому молодику про життя яким воно є, і вже обпікшись і в коханні, і в дружбі, очі його тьмяніють («блиску в очах багато ‒ важко тобі тут доведеться»). І «розумний діяльний натовп»петербурзького світу робить свою справу‒юнак втрачає віру в кохання, у дружбу, у чесність. А там і про матінку вже забуває, і про перше кохання Софійку, яка залишилася в селі та якій клявся у вічному коханні, і сам зраджувати інших починає... Одним словом, розум бере верхи над почуттями.
Наша молодь сама зробить висновки‒що добре, а що погано, і де та межа добра і зла, за яку не можна(чи можна? потрібно?) переступати. Упевнені, що наші студенти зчитали всі «посилання» правильно. Про це ми ще з ними обов'язково при нагоді поговоримо. Устигли тільки обмінятися першими емоціями. Вистава їм сподобалася. Значить, у нас попереду ще не один театральний вечір.
Що ще плануємо? По-перше, продовжити дивитися спектаклі за улюбленими творами. По-друге, будемо проводити літературні вечори, на яких будемо читати твори своїх улюблених авторів різними мовами ‒ слов'янськими, тюркськими, романськими тощо. Будемо зіставляти, порівнювати, шукати збіги, аналізувати перекладацькі прийоми тощо. Одним словом, у нас попереду ще дуже багато всього цікавого та пізнавального.
До речі, якщо ви в Москві і не бачили ще «Звичайну історію» у «Сфері», радимо обов'язково її подивитися.
МГЛУ
