Встреча с украинским литературоведом, заместителем директора Института литературы им. Т. Г. Шевченко НАН Украины С. А. Гальченко

10 Апреля 2021
Второго апреля 2021 г. студентки 2-го курса переводческого факультета МГЛУ встретились в формате онлайн с украинским литературоведом, кандидатом филологических наук, заслуженным работником культуры Украины, заместителем директора Института литературы им. Т. Г. Шевченко Национальной академии наук Украины Сергеем Анастасьевичем Гальченко. 

Встреча была посвящена Тарасу Григорьевичу Шевченко, его жизни и творчеству, а также обзору изданной литературы, посвященной украинскому гению. Сергей Анастасьевич много лет ведет активную исследовательскую и издательскую деятельность, каждую минуту своей жизни посвящает выдающимся украинцам, отыскивает документы в архивах, приводит в порядок найденные материалы, хранит и передает потомкам ценную информацию. Во время встречи Сергей Гальченко сообщил, что в отделе рукописей, которым он заведует, хранится более 130 000 единиц оригиналов произведений, не только украинских, но и писателей с мировыми именами, например Оноре де Бальзака. Среди интересных фактов и тот, что в мире по количеству памятников Тарас Шевченко занимает второе место после... Иисуса Христа. Только по официальным данным их более тысячи, а по неофициальным – гораздо больше. Одно только свидетельство: можно уверенно утверждать, что бюст, который сегодня находится в Национальном культурном центре Украины в Москве, не вошел в официальную «тысячу»... Рассказал Сергей Анастасьевич и о том, как создавался Национальный музей Т. Г. Шевченко, куда эвакуировали экспонаты во время Великой Отечественной войны. Продемонстрировал также ученый много изданий: и раритетных, и новых, изданных в течение последних лет. Среди них и «Шевченковская энциклопедия», статьи для которой писали тысячи авторов. Как известно, Тарас Григорьевич родился в крепостной семье, в 11 лет остался сиротой. Будучи неординарным ребенком и имея талант к рисованию, его отправили к дьяку «в науку». Затем он прислуживал господину Энгельгардту, и когда тот в 1829 году уезжал в Вильно (ныне – Вильнюс), то забрал с собой и маленького Тараса. Затем был переезд в Петербург, где молодой Шевченко продолжил обучение в школе Ширяева, во время которого участвовал в росписи Мариинского театра. Любил ходить в Летний сад и рисовывать статуи. За этим занятием его и увидели земляки, которые впоследствии при участии В. Жуковского и К. Брюллова выкупили его из крепостничества за огромные на то время 2500 рублей. А дальше была учеба в Академии художеств в Петербурге. При жизни Шевченко его произведения были изданы тиражом чуть более 10 000 экземпляров, поэтому их переписывали и распространяли в списках. Рассказал ученый и об арестах и ссылке поэта. Во время оных Тарас Шевченко не выполнял резолюцию царя не писать и не рисовать. В условиях солдатчины Шевченко выходил из крепости, брал почтовую бумагу, переламывал ее на четыре части – на 8 листочков. Так получалось 16 страниц. И за время ссылки он написал таких 28 тетрадей. Прятал их за голенищем сапога и называл «захалявними» (голенище — укр. халява). Потом переписал начисто и красиво оформил. Так появилась «Захалявная, или Малая книжечка» 1847–1850 гг. Сегодня Сергей Анастасьевич мечтает издать 8–10-томное издание – «Летопись жизни и творчества Тараса Шевченко». В конце встречи мы пожелали ученому воплотить в жизнь его заветную мечту. 

Зустріч із українським літературознавцем, заступником директора Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України С. А. Гальченком 

Другого квітня 2021 р. студентки 2-го курсу перекладацького факультету МДЛУ зустрілися у форматі онлайн із українським літературознавцем, кандидатом філологічних наук, заслуженим працівником культури України, заступником директора Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної академії наук України Сергієм Анастасійовичем Гальченком.

Зустріч була присвячена Тарасу Григоровичу Шевченку, його життю і творчості, а також огляду виданої літератури, присвяченої українському генію. Сергій Анастасійович багато років веде активну дослідницьку та видавничу діяльність, кожну хвилину свого життя присвячує видатним українцям, відшукує документи в архівах, упорядковує знайдені матеріали, зберігає та передає нащадкам найціннішу інформацію. Під час зустрічі Сергій Гальченко повідомив, що у відділі рукописів, яким він завідує, зберігається понад 130 000 одиниць оригіналів творів, не тільки українських, але й письменників зі світовими іменами, наприклад Оноре де Бальзака. Серед цікавих фактів і той, що у світі по кількості пам’ятників Тарас Шевченко посідає друге місце після... Ісуса Христа. Тільки за офіційними даними їх понад тисячі, а за неофіційними – набагато більше. Одне тільки свідчення: можна упевнено вважати, що бюст, який сьогодні знаходиться в Національному культурному центрі України в Москві, не ввійшов до офіційної «тисячі»... Розповів Сергій Анастасійович про те, як створювався Національний музей Т. Г. Шевченка, куди були евакуйовані експонати під час Великої Вітчизняної війни. Продемонстрував також науковець багато видань: і раритетних, і нових, виданих протягом останніх років. Серед них і «Шевченківська енциклопедія», статті до якої писали тисячі авторів. Як відомо, Тарас Григорович народився у кріпацькій сім’ї, в 11 років залишився сиротою. Будучи неординарною дитиною та маючи хист до малювання, його відправили до дяка «в науку». Потім він прислужував пану Енґельґардту, і коли той у 1829 році від’їжджав до Вільна (нині – Вільнюс), то забрав із собою і малого Тараса. Потім був переїзд до Петербурга, де хлопець продовжив навчання у школі Ширяєва, під час якого брав участь у розписі Маріїнського театру. Любив ходити до Літнього саду і малювати статуї. За цим заняттям його і вподобали земляки, які згодом за участі В. Жуковського та К. Брюллова викупили з кріпацтва за величезні на той час 2500 рублів. А далі було навчання в Академії мистецтв у Петербурзі. За життя Шевченка його твори були видані накладом трохи більше 10 000 примірників, тому їх переписували та поширювали у списках. Розповів науковець і про арешти та заслання поета, де Шевченко не виконував резолюцію царя заборонити писати та малювати. В умовах солдатчини Шевченко виходив із фортеці, брав поштовий папір, переламував його на четверо – на 8 листочків. Так виходило 16 сторінок. І за час заслання він написав таких 28 зошитів. Ховав їх за халявою чобота і називав «захалявними». Потім переписав начисто і гарно оформив. Так з’явилася «Захалявна, або Мала книжечка» 1847–1850 рр. Сьогодні Сергій Анастасійович мріє видати 8–10-томне видання – «Літопис життя і творчості Шевченка». Наприкінці зустрічі ми побажали науковцеві втілити в життя його найзаповітнішу мрію.



Возврат к списку

Система Orphus