30 марта 2020
Все мы совершенно неожиданно оказались в непривычной для себя ситуации, когда в один день многое из того, что мы привыкли делать каждый день, стало недоступным, и наш привычный уклад жизни в одночасье кардинально изменился.
В связи с мировой эпидемиологической ситуацией в мире претерпел изменения и учебный процесс в высших учебных заведениях. И преподавателям, и студентам пришлось овладевать новыми возможностями современных гаджетов и интернета.
Первое, что нужно было осваивать, это программы, позволяющие в режиме он-лайн проводить лекции, семинарские и практические занятия. И чтобы связь была хорошая, и чтобы все одновременно могли выходить «в эфир», и чтобы можно было обмениваться файлами и т.д. и т. п.
Первые дни были, конечно, испытанием для всех. Но день за днем, шаг за шагом, методом проб и ошибок, мы понемногу начали разбираться в программах Skype, Zoom, Discord, Moodle, Google class, открывая для себя их возможности в соответствии с нашими требованиями.
И несмотря на то что было непросто, мы во всем стараемся находить плюсы. А потому восприняли эту ситуацию как возможность овладеть новыми навыками, знаниями и умениями.
Вот как восприняли переход на дистанционное обучение студенты англо-украинской группы переводческого факультета:
«Прошло две недели с того дня, когда мы перешли на дистанционное обучение. Признаемся, что совершенно не ожидали, что так увеличится нагрузка, и учебе мы будем уделять намного больше времени, чем при обычном «аудиторном» образовании.
Сначала было непросто, но сейчас мы уже привыкли к новым реалиям. Из плюсов — всем удалось выспаться, увидеть родных и заняться учебой из дома удаленно и в комфортном темпе. Программа осваивается в полном объеме. Из минусов — усталость от гаджетов, тоска по живому общению.
В любом случае, дистанционное обучение — это единственно верное решение в сложившейся ситуации. Все студенты это понимают и готовы учиться удаленно».
Что к этому добавить? Только то, что когда мы вернемся к привычному образу и темпу жизни, хочется верить, что мы наконец-то снова станем ценить живое общение, а «не уходить в телефоны», когда находимся в одной аудитории.
Дистанційне навчання — всі за і проти
Всі ми абсолютно несподівано опинилися в незвичній для себе ситуації, коли одного дня багато з того, що ми звикли робити кожен день, стало недоступним, і наш звичний спосіб життя відразу кардинально змінився.
У зв'язку зі світовою епідеміологічною ситуацією у світі зазнав змін і навчальний процес у вищих навчальних закладах. І викладачам, і студентам довелося опановувати нові можливості сучасних гаджетів та Інтернету.
Перше, що потрібно було засвоювати, це програми, які дозволяють у режимі он-лайн проводити лекції, семінарські та практичні заняття. І щоб зв'язок був хороший, і щоб усі одночасно могли виходити «в ефір», і щоб можна було обмінюватися файлами тощо.
Перші дні були справжнім випробуванням для всіх. Але день за днем, крок за кроком, методом проб і помилок, ми потроху почали розбиратися в програмах Skype, Zoom, Discord, Moodle, Google class, відкриваючи для себе їхні можливості відповідно до наших вимог.
І незважаючи на те що було непросто, ми в усьому намагаємося знаходити позитив. А тому сприйняли цю ситуацію як можливість оволодіти новими навичками, знаннями та вміннями.
Ось як сприйняли перехід на дистанційне навчання студенти англо-української групи перекладацького факультету:
«Минуло два тижні з того дня, коли ми перейшли на дистанційне навчання. Зізнаємося, що абсолютно не очікували, що настільки збільшиться навантаження, і навчанню ми будемо приділяти набагато більше часу, ніж під час звичних «аудиторних» зустрічах.
Спочатку було непросто, але зараз ми вже звикли до нових реалій. З плюсів — усім вдалося виспатися, побачити рідних і зайнятися навчанням фз дому віддалено і в комфортному темпі. Програма освоюється у повному обсязі. З мінусів — утома від гаджетів, туга за живим спілкуванням.
У будь-якому випадку, дистанційне навчання — це єдино вірне рішення в ситуації, що склалася. Усі студенти це розуміють і готові вчитися віддалено».
Що до цього додати? Тільки те, що коли ми повернемося до звичного способу й темпу життя, хочеться вірити, що ми нарешті знову станемо цінувати живе спілкування, а «не занурюватися в телефони», коли знаходимося в одній аудиторії.
МГЛУ
