Top.Mail.Ru

Петербургский путевой дневник: день второй, патриотический. Дню Великой Победы посвящается

15 мая 2021

Часть 1. Патриотическая

Ровно в 09.00 за нами приехал автобус, организованный главой Представительства Ассамблеи народов Евразии в Ленинградской области Юрием Паламарчуком. До цели нашего путешествия мы проехали 45 километров по знаменитой Дороге Жизни от Санкт-Петербурга до Ладожского озера. Но обо всем по порядку.

В Петербурге и Ленинградской области есть много памятников, посвященных Великой Отечественной войне, неразрывно связанных с блокадой Ленинграда, среди которых особое значение имеет легендарная Дорога Жизни.

С 12 сентября 1941 г. по март 1943 г. она была главной артерией, поддерживающей жизнь Ленинграда, давала возможность эвакуировать ленинградцев из осажденного города и доставлять еду и топливо тем, кто в нем остался. Свое название дорога получила еще в военные годы, а сегодня это историческая мемориальная трасса, признанная объектом Всемирного наследия ЮНЕСКО.

Первые памятники Дороги Жизни появились в 1960-х гг. и стали составляющей «Зеленого пояса славы Ленинграда».

Сухопутная часть Дороги Жизни автомобильная трасса, по которой мы и проехали, составляет около 44 км. Это автодорожный выход из Санкт-Петербурга во Всеволожский район и город Всеволожск. Она начинается с Рябовского шоссе, а заканчивается у Осиновецкого маяка. Километры Дороги Жизни отсчитывают 46 памятных столбов вдоль шоссе.

Первая наша остановка была на третьем километре, где расположен мемориальный комплекс «Цветок жизни», который увековечивает память о детях, которые жили и погибли в Ленинграде от голода или во время бомбежек, и посвящен тем, кто работал во время войны на заводах, тушил зажигательные снаряды, совершал подвиги во имя победы: «Во имя жизни и против войны. Детям юным героям Ленинграда. 19411944».

«Цветок жизни» сделан в виде ромашки с пятью лепестками, на четырех из которых слова из детской песни «Пусть всегда будет солнце», а на пятом улыбающийся мальчик-пионер. Здесь же Аллея дружбы, которая ведет к кургану с 8 стелами страничками из дневника Тани Савичевой с датами смерти ее родных. Сама Таня умерла в 1944 г.

Одно из самых ярких впечатлений на нас, конечно, произвели странички дневника и березовая роща, в которой 900 деревьев, символизирующих 900 дней блокады, ежегодно обвязывают пионерскими галстуками.

Вторую остановку мы сделали на десятом километре возле мемориала «Румболовская гора», где установлен памятник в виде дубового и лаврового листьев, которые символизируют силу и славу, а желудь надежду на возрождение жизни.

Следующую остановку мы совершили около мемориала «Разорванное кольцо» на сороковом километре, который представляет собой две дугообразные арки, символизирующие кольцо блокады. Между ними разрыв символическое обозначение Дороги Жизни, которая не дала осуществиться фашистским планам. Вечный огонь здесь был зажжен 9 мая 2015 г. и привезен с Пискаревского кладбища.

И дальше мы поехали к нашей конечной цели в Музей «Дорога жизни», филиал Центрального военного-морского музея имени императора Петра Великого, где нас встретил заведующий Березняцкий Виктор Степанович.

Во время посещения музейного комплекса мы возложили цветы к мемориальной часовне павшим воинам и памятнику «Героям Ладоги Дороги жизни». Виктор Степанович лично провел экскурсию по всему музейному комплексу, по экспозиции под открытым небом и по павильону крупногабаритной техники.

Самые сильные эмоции мы испытали во время просмотра документальных видеоматериалов о блокаде Ленинграда и подвиге ленинградцев, переживших весь этот ужас, об истории Баржи 752, которая использовалась для перевозок через Ладожское озеро по Дороге жизни летом  осенью 1941 г. В ночь на 17 сентября 1941 г., в ходе эвакуации людей из блокадного Ленинграда, баржа дала течь, а вслед за тем подверглась немецкому авианалету и затонула в Ладожском озере, унеся жизни более 1000 человек. 

Студентам также предоставилась возможность «проехать» по ледовой Дороге Жизни на полуторке на симуляторе. Задачу не провалиться ночью во время обстрела в полынью, к сожалению, выполнить не удалось, но, к счастью, это был всего лишь симулятор.

Совершенно неожиданно для нас открыли транспортный самолет ЛИ-2Т, на котором до организации ледовой трассы эвакуировали ленинградцев и перевозили грузы.

Вот впечатления об увиденном и услышанном наших студентов:

«24 апреля мы побывали на Дороге Жизни. В дни жестокой блокады это место стало единственным спасением для жителей осажденного Ленинграда. По Дороге Жизни Ленинград снабжался продовольствием, топливом и боеприпасами. По ней вывозили раненых, больных ленинградцев – 540 тыс. человек было спасено благодаря этой дороге. Мы посетили памятник, расположенный на 3-м километре «Дороги Жизни», созданный в память о погибших детях блокадного Ленинграда: памятник «Цветок Жизни», аллея Дружбы и траурный курган «Дневник Тани Савичевой». Мы видели памятник «Разорванное кольцо», расположенный на 40-м километре «Дороги Жизни», с которого в ноябре 1941 г. первая машина съехала на лед Ладожского озера, связав осажденный Ленинград с «Большой землей». И, конечно же, мы посетили музей «Дорога Жизни», расположенный прямо на набережной в поселке Осиновец, где начиналась единственная транспортная магистраль в годы Великой Отечественной войны.

Музей напоминает глыбу ладожского льда и рассказывает о мужестве и стойкости настоящих героев, поддержавших в годы войны связь Ленинграда со страной. Нам представилась возможность побывать внутри уникальных транспортных экспонатов, сыгравших огромную роль в жизни блокадного Ленинграда. Самолет Ли-2Т, установленный в центре открытой экспозиции музея «Дорога Жизни», стал главным для пассажирских и грузовых перевозок во время войны. Душераздирающие истории подвигов не оставили нас равнодушными. Мы безмерно благодарны за предоставленную возможность побывать в незабываемом месте, посвященном подвигу воинов Ленинградского флота и Ладожской военной флотилии».

Но на этом наш день не закончился. Впереди у нас была еще очень интересная и познавательная встреча.

 

Часть 2. Образовательная и познавательная

 

После посещения музея глава муниципального образования Щегловского поселения Юрий Анатольевич Паламарчук пригласил нас в молодежно-подростковый клуб «Ноосфера», где в рамках проекта «Народный университет» создателем и руководителем «Агентства когнитивных систем» профессором А. А. Савиным и нейромаркетологом Е. В. Савиной была прочитана лекция «Охота за здравым смыслом», в ходе которой были проанализированы чрезвычайно актуальные вопросы современности. Среди слушателей было много молодежи. Помимо студентов и преподавателей МГЛУ в аудитории присутствовали представители молодежного актива Всеволожского района Ленинградской области, Областного молодежного межнационального совета, депутаты Всеволожского района и С-Петербурга, а также делегация из Республики Бурятия.

*  *  *

Вот такой у нас получилась первая поездка в Санкт-Петербург. В результате родился проект «Подвиг братских народов не будет забыт!», посвященный 30-летию Содружества Независимых Государств, в рамках которого планируются постоянные поездки преподавателей и студентов МГЛУ, изучающих языки и культуру стран СНГ и ближнего зарубежья, в музей «Дорога Жизни».

*  *  *

Хотим выразить нашу искреннюю благодарность за организацию нашей первой поездки в Санкт-Петербург и Ленинградскую область главе Представительства Ассамблеи народов Евразии, руководителю Международного проекта «Караван Дружбы «Дорога жизни» Паламарчуку Юрию Анатольевичу, заведующему Музея «Дорога жизни» Березняцкому Виктору Степановичу, ректору МГЛУ Краевой Ирине Аркадьевне, проректору по проектной деятельности и молодежной политике МГЛУ Гусейновой Иннаре Алиевне, директору Дирекции Базовой организации по языкам и культуре государств — участников СНГ МГЛУ Коневу Владимиру Николаевичу и инициатору нашей поездки, преподавателю украинского языка Овсянниковой Ассоль Алексеевне.

 

 

Петербурзький подорожній щоденник: день другий, патріотичний.

Дню Великої Перемоги присвячується

 

Другий день нашої подорожі, 24 квітня, ознаменувався незабутніми подіями та враженнями.

 

Частина 1. Патріотична

 

Рівно о 09.00 за нами приїхав автобус, організований головою Представництва Асамблеї народів Євразії в Ленінградській області Юрієм Паламарчуком. До мети нашої подорожі ми проїхали 45 кілометрів по знаменитій дорозі життя від Санкт-Петербурга до Ладозького озера. Але про все по чину.

У Петербурзі та Ленінградській області є багато пам’ятників, присвячених Великій Вітчизняній війні, нерозривно пов’язаних з блокадою Ленінграда, серед яких особливе значення має легендарна Дорога Життя.

З 12 вересня 1941 р. по березень 1943 р. вона була головною артерією, що підтримувала життя Ленінграда, давала можливість евакуювати ленінградців з обложеного міста і доставляти їжу та паливо тим, хто в ньому залишився. Свою назву дорога отримала ще у воєнні роки, а сьогодні це історична меморіальна траса, визнана об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Перші пам’ятники Дороги Життя з’явилися в 1960-х рр. і стали складовою «Зеленого поясу слави Ленінграда».

Сухопутна частина Дороги Життя автомобільна траса, по якій ми і проїхали, становить близько 44 км. Це автодорожній вихід із Санкт-Петербурга у Всеволожський район і місто Всеволожськ. Вона починається з Рябовського шосе, а закінчується біля Осиновецького маяка. Кілометри Дороги Життя відраховують 46 пам’ятних стовпів уздовж шосе.

Перша наша зупинка була на третьому кілометрі, де розташований меморіальний комплекс «Квітка життя», який увічнює пам’ять про дітей, які жили й загинули в Ленінграді від голоду або під час бомбардувань, і присвячений тим, хто працював під час війни на заводах, гасив запальні снаряди, здійснював подвиги в ім’я перемоги: «В ім’я життя і проти війни. Дітям юним героям Ленінграда. 1941–1944».

«Квітка життя» зроблена у вигляді ромашки з п’ятьма пелюстками, на чотирьох з яких слова з дитячої пісні «Хай завжди буде сонце», а на п’ятому – усміхнений хлопчик-піонер. Тут же Алея дружби, яка веде до кургану з 8 стелами сторінками зі щоденника Тані Савічевої з датами смерті її рідних. Сама Таня померла в 1944 р.

Одне з найяскравіших вражень на нас, звичайно, справили сторінки щоденника і березовий гай, в якому 900 дерев, що символізують 900 днів блокади, щорічно обв’язують піонерськими краватками.

Другу зупинку ми зробили на десятому кілометрі біля меморіалу «Румболовська гора», де встановлено пам’ятник у вигляді дубового і лаврового листя, яке символізує силу і славу, а жолудь – надію на відродження життя.

Наступну зупинку ми здійснили біля меморіалу «Розірване кільце» на сороковому кілометрі, який являє собою дві дугоподібні арки, що символізують кільце блокади. Між ними розрив символічне зображення Дороги Життя, яка не дала здійснитися фашистським планам. Вічний вогонь тут був запалений 9 травня 2015 р. і привезений з Піскаревського кладовища.

І далі ми поїхали до нашої кінцевої мети до Музею «Дорога Життя», філії Центрального військового-морського музею імені імператора Петра Великого, де нас зустрів завідувач Березняцький Віктор Степанович.

Під час відвідування музейного комплексу ми поклали квіти до меморіальної каплиці полеглим воїнам і пам’ятника «Героям Ладоги – Дороги життя». Віктор Степанович особисто провів екскурсію по всьому музейному комплексу, по експозиції під відкритим небом і по павільйону великогабаритної техніки.

Найсильніші емоції ми отримали під час перегляду документальних фільмів про блокаду Ленінграда і подвиг ленінградців, які пережили весь цей жах, про історію Баржі 752, яка використовувалася для перевезень через Ладозьке озеро по Дорозі Життя влітку – восени 1941 р. У ніч на 17 вересня 1941 р., у ході евакуації людей із блокадного Ленінграда, баржа піддалася німецькому авіанальоту і затонула в Ладозькому озері, забравши життя понад 1000 осіб.

Студентам також надалася можливість «проїхати» по крижаній дорозі життя на полуторці на симуляторі. Завдання не провалитися вночі під час обстрілу в ополонку, на жаль, виконати не вдалося, але, на щастя, це був всього лише симулятор.

Абсолютно несподівано для нас відкрили транспортний літак Лі-2Т, на якому до організації крижаної траси евакуювали ленінградців і перевозили вантажі.

Ось враження про побачене і почуте наших студентів:

«24 квітня ми побували на Дорозі Життя. У дні жорстокої блокади це місце стало єдиним порятунком для жителів обложеного Ленінграда. По Дорозі Життя Ленінград забезпечувався продовольством, паливом і боєприпасами. По ній вивозили поранених, хворих ленінградців 540 тис. осіб було врятовано завдяки цій дорозі. Ми відвідали пам’ятник, розташований на 3-му кілометрі «Дороги Життя», створений в пам’ять про загиблих дітей блокадного Ленінграда: пам’ятник «Квітка життя», Алея дружби і траурний курган «Щоденник Тані Савічевої». Ми бачили пам’ятник «Розірване кільце», розташований на 40-му кілометрі Дороги життя, з якого в листопаді 1941 р. перша машина зїхала на кригу Ладозького озера, зв’язавши обложений Ленінград з «Великою землею».

І, звичайно ж, ми відвідали музей «Дорога життя», розташований прямо на набережній в селищі Осиновець, де починалася єдина транспортна магістраль в роки Великої Вітчизняної війни.

Музей нагадує брилу Ладозького льоду і розповідає про мужність і стійкість справжніх героїв, які підтримали в роки війни звязок Ленінграда з материком. Нам випала можливість побувати всередині унікальних транспортних експонатів, які зіграли величезну роль в житті блокадного Ленінграда. Літак Лі-2Т, встановлений у центрі відкритої експозиції музею, став головним для пасажирських і вантажних перевезень під час війни. Несамовиті історії подвигів не залишили нас байдужими. Ми безмірно вдячні за надану можливість побувати в незабутньому місці, присвяченому подвигу воїнів Ленінградського флоту і Ладозької військової флотилії».

Але на цьому наш день не закінчився. Попереду у нас була ще дуже цікава і пізнавальна зустріч.

 

Частина 2. Освітня та пізнавальна

 

Після відвідування музею глава муніципального утворення Щегловського поселення Юрій Анатолійович Паламарчук запросив нас до молодіжно-підліткового клубу «Ноосфера», де в рамках проекту «Народний університет» керівником «Агентства когнітивних систем» професором А.О. Савіним та нейромаркетологом О.В. Савіною була прочитана лекція «Полювання за здоровим глуздом», у ході якої були проаналізовані надзвичайно актуальні питання сучасності. Серед слухачів було багато молоді. Крім студентів і викладачів МДЛУ в аудиторії були присутні представники молодіжного активу Всеволожського району Ленінградської області, Обласної молодіжної міжнаціональної ради, депутати Всеволожського району і С-Петербурга, а також делегація з Республіки Бурятія.

 

* * *

Ось такою у нас вийшла перша поїздка до Санкт-Петербурга. У результаті народився проєкт «Подвиг братніх народів не буде забутий!», присвячений 30-річчю Співдружності Незалежних Держав, в рамках якого плануються постійні поїздки викладачів і студентів МДЛУ, що вивчають мови і культуру країн СНД і ближнього зарубіжжя, до музею «Дорога життя».

 

* * *

Хочемо висловити нашу щиру подяку за організацію нашої першої поїздки до Санкт-Петербурга і Ленінградської області главі Представництва Асамблеї народів Євразії, керівникові Міжнародного проєкту «Караван Дружби «Дорога життя» Паламарчуку Юрію Анатолійовичу, завідувачу Музея «Дорога життя» Березняцькому Віктору Степановичу, ректору МДЛУ Краєвій Ірині Аркадіївні, проректору з проєктної діяльності та молодіжної політики МДЛУ Гусейновій Іннарі Аліївні, директорові Дирекції Базової організації з мов і культури держав — учасників СНД МДЛУ Конєву Володимиру Миколайовичу та ініціатору нашої поїздки, викладачеві української мови Овсянниковій Ассоль Олексіївні.




Возврат к списку

Система Orphus